Густинський монастир було засновано в 1600 р. Засновником був монах Іосаф. Взяв з собою ще чотирьох помічників, він почав шукати зручне місце для заснування монастиря. І знайшов - острів Густинь. Він задовольняв всім потребам безлюдного місця для аскетського життя монахів - зі всіх боків вода, покритий густим лісом. В 1614 році була споруджена мала дерев'яна церква на честь Пресвятої Живоначальної Тройці. Пожежі, які були в 1625 та в 1636 рр знищили майже всі будівля. Коли 1639 р монастир відвідав митрополит Петро Могила, він назначив нового ігумена та наказав збудувати нову велику церкву. В 1644 році вона була побудована та посвячена. І знову пожежа 1671р знищила Троїцьку церкву, дзвіницю, келії та побутові будівлі. Залишилися тільки Успенська трапезна церква, церква Петра і Павла. До 1672 зведено нові будівлі замість знищених, а в 1674 на кошти гетьмана Івана Самойловича було розпочато будівництво нової великої кам'яної п'ятиглавої Троїцької церкви, яка існує і понині.
В березні 1924 року монастир було закрито, на цей раз надовго. На цьому місці було організовано дитячу колонію, яка існувала аж до 40рр. Далі тут було засновано психоневрологічний диспансер, який діяв до 1991р. З 1993 року монастир функціонує як жіночий.
Звідси: http://ukraine.kingdom.kiev.ua

Палацово-парковий ансамбль у Сокиринцях було створено в 1823-1825 роках при садибі П. Ґалаґана.
Чудовий ландшафтний парк площею 427 га з озерами, парковими спорудами і скульптурами є справжньою пам'яткою садово-паркового мистецтва минулого. У цьому ж селі знаходиться могила найвідомішого з українських кобзарів - Остапа Вересая (1803-1890).
Сокиринці - село Срібнянського району. Районний центр - селище Срібне - згадується за 1174 роком. В роки гетьманства - сотенне містечко. Центр волості (1772). Містечко будо спалене під час бою російських військ з козаками гетьмана І. Виговського (1659).
Звідси: http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Sokyryntsi.htm

Тростянець - селище в Ічнянському районі, на річці Тростянець З 1820 - у володінні родини нащадків гетьмана Лівобережної України І. І. Скоропадського. 1834 року тут було закладено парк І. М. Скоропадським (1804-1887, тут і поховано). 1983 року на базі парку (площа 196 га) створено заповідник, в якому налічується більш ніж 1700 різних видів дерев та чагарників, 250 видів декоративних квітучих рослин. У дубовому гаю ростуть 300-річні дерева. Колекція хвойних налічує 92 види.
Звідси: http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Trostianets.htm

Качанівка - село в Ічнянському районі.
Історія палацово-паркового ансамблю в Качанівці починається у 70-х рр. XVIII століття, коли для генерал-губернатора графа П.Рум`янцева-Задунайського, вірогідно за проектом К.Бланка, архітектором М.Масцепановим зводиться палац і одночасно закладається парк.
У 1824 році маєток переходить у володіння української родини поміщиків-меценатів Тарновських. За них Качанівка стає елізіумом великих гостей, яких збирали тут господарі - три покоління Тарновських. Мабуть, не було жодного культурного діяча України ХIХ - початку ХХ століття, який би там не побував. Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров, Д.Яворницький, Лазаревський, Науменко, Галагани, Кочубеї, Скоропадські, М.Гоголь, М.Глінка, С.Гулак-Артемовський Марко Вовчок, брати Маковські, росіянин І.Рєпін, німець В.Штернберг
Звідси: http://serg-klymenko.narod.ru/Other_World/Ukraine.Kachanivka.htm

Батурин. Колишня гетьманська столиця Лівобережжя.
Місто розташовано на річці Сеймі, за 26 км від районного центру Бахмач, за 170 кілометрів від Чернігова і 190 кілометрів від Києва. Батурин заснований на початку XVII століття. В документах згадується 1625 у зв’язку з спорудженням Батуринської фортеці. В 1669-1708 та 1750-1764 був резиденцією гетьманів Лівобережної України Д.Многогрішного, І.Самойловича, І.Мазепи, а також останнього гетьмана України К.Розумовського. В 1634 Батурином володів коронний канцлер Речі Посполитої Ю.Оссолінський, від нього Батурин перейшов до магнатів Любомирських. Мешканці Батурина брали участь в повстанні Острянина в 1638, у визвольній війні українського народу 1648-1654 років, у вигнанні з Батуринської фортеці польської шляхти. З 1648 Батурин - центр сотні Чернігівського, а з 1649 - Ніжинського полку. З 1654 Батурин мав статус міста з магдебурзьким правом, магістратом. В Батурині було підписано Батуринські статті 1663 року.
Під час Північної війни, коли гетьман Мазепа став на бік шведів, цар Петро I наказав зрівняти з землею гетьманську столицю. У 1708 році Батурин було взято російськими військами під проводом О. Д. Мєньшікова і знищено разом із усіма мешканцями... Вирізали всіх, включаючи стариків та дітей...
Гетьманську резиденцію за наказом Петра І перенесли до Глухова. Цар особисто приїхав туди на вибори нового гетьмана та символічну страту "зрадника" - Івана Степановича Мазепи (його портрет кат повісив на шибениці).
З 1727 Батурином відала казенна палата.

Звідси: http://klymenko.data-tec.net/Other_World/Ukraine.Baturyn.htm