Зареєстрований: Sun Oct 28 2007, 11:07PM Повідомлень:: 53
Якщо велосипедист приїздить в Стамбул, то перше, з чим він стикається – це нереальний трафік машин на вузьких стародавніх вуличках вкритих бруківкою. Я сам збирався десь орендувати велосипед, а потім передумав і тільки слідкував за місцевими камікадзе, які відважувалися кататися містом. Інколи вони їхали прямо по рельсам наземного метро, бо інакше ніяк. Тротуари переповнені людьми, на світлофори всі не звертають увагу. Однак за межами історичної частини вулиці стають схожими на київські, і кататися мабуть можливо. Проте виникає інша проблема. Місто таке велике, що мапи з усіма його вулицями не існує. Туркам довелося видати великий атлас Стамбулу щоб показати їх усіх. Тому на руках у вас буде доволі схематична мапа найбільших вулиць центральної частини міста. А райони, що найкраще придатні для катання – виходять далеко за межі цієї мапи. Але моя історія не про Стамбул, а про велосипедний рай, що знаходиться біля міста на Принцевих островах Принцевих островах .
Я чув, що там можна кататися на велосипеді, тому вирішив махнути туди. На той час я жив на вписці у чувака з Азійської частини Стамбулу. Він мені пояснив, як дістатися до порту Бостанджі (Bostanci), з якого відходять прямі рейси морських трамваїв на острови. Цей порт виходив за межі моєї мапи, тому ловити перехожих і питати як дістатися до Бостанджі доводилося без мапи. Азійська частина Стамбулу відрізняється від Європейської тим, що тут ніхто взагалі не говорить по англійські. Тому я, озброївшись двома словами «вопуш» (корабель) і «бостанджи», вирушив у дорогу. З горем пополам і з допомогою якогось англомовного школяра я дістався до порту. Мій корабель якраз відправлявся, тому я заскочив на нього. Вартість проїзду як у громадському транспорті у Стамбулі – 1.75 ліри (десь 9 грн). На касі тобі видають металевий жетон, який ти кидаєш у турнікет і проходиш на борт корабля. Насправді, дістатися до островів можна з кількох портів – Каракьой (Karaköy) – в європейській частині і Кардікьой (Kadiköy) – великий порт в азійській частині.
Вранці зі мною на кораблі їхало всього троє турків, які читали газету під холодним вітром з Мармурового моря. Плисти до першого острова Heybeliada десь хвилин 40, головне на ньому не вийти за інерцією з іншими турками. Бо ти ж не розумієш куди ти приплив, а пояснити тобі теж ніхто нічого не може. Там на цьому острові є військово-морська академія і в порту стоїть патруль з морячків, щоб ніхто у місто мабуть не втік.
військово-морська академія
Наступна зупинка – Великий острів (Büyükada) – власне куди я й збирався. Вийшов я на берег, похарчувався турецькою піцою і пішов шукати велопрокат.
Велопрокатних лавок тут дуже багато, штук 20 не менше. Обирати можна за ціною, велосипедами, або наявністю великої мапи острова на магазині. Я вирішив брати велосипед у тих, у кого була мапа. Велосипеди не вражають новизною, пошкрябані, кришки перемикачів зняті так, що бачиш всю їх будову. Але гарно налаштовані, перемикалися всі швидкості від 1:1 до 3:7. Усі велосипеди невідомих фірм, тому не ясно, чому одні коштують 8 лір за годину, а інший – 6 лір. Я обрав чорненький за 8 лір/годину, ще я випросив у них велозамок, залишив їм пропуск на роботу, збрехавши, що то мій студентський і поїхав. Вони видали мені буклет з мапою, але вона була турецькою, тому користі від неї взагалі ніякої не було.
Спочатку їдеш по місту, потім в’їжджаєш у ліс. Природа дуже нагадує Крим. Ліс сосновий, гори і море.
На острові немає машин, тому зустрічаються тільки туристичні карети з кониками і велосипеди різноманітних видів, включаючи тандеми. Гірки спуски, гірки спуски, шикарні краєвиди, християнські цвинтарі. По дорозі зустрічаєш музей Принцевих островів, але там нічого цікавого немає – купа старих речей і мушлів.
Велосипед з музею
Трошки далі знаходяться смердючі конюшні для коників. Без мапи і компаса орієнтація втрачається, тому коли я знову в’їхав у місто, я не зрозумів, що це я вже об’їхав увесь острів і приїхав назад. З цього боку місто вигляділо дуже красиво. Старовинні особняки, пальми і квітучі ліани.
Потім мені обридло їхати на верхній дорозі і я по дуже крутому спуску з’їхав до моря. Там знайшов платний бінокль у який я роздивився різні кораблі на рейді.
Приїхавши назад до порту Великого острова, я подивився, що катаюся всього дві години, тому ще цілу годину вивчав місто. Знайшов справжній турецький базар, мечеть і купу красивих будинків. Зі значним зусиллям задерся на саму гору, щоб подивитися на місто згори. Потім коли їхав вниз, то ледь не спалив гальма, бо кут нахилу просто нереальний.
Вирішив, що більше кататися немає де, здав велосипед і поїхав назад у Стамбул. Назад корабель обходив усі острови, тому дорога зайняла набагато більше часу. Турки веселилися і годували чайок, що на льоту вихоплювали їжу.
Загалом враження від подорожі дуже позитивні, раджу обов’язково сюди приїхати усім, хто буде в Стамбулі.
Зареєстрований: Tue Oct 16 2007, 05:44PM Повідомлень:: 370
дяк за репорт, я недавно саме дивився маршрут навколо Мармурового моря, про Стамбул не знав, що там складно з вєлом.
до речі, велосипед, що ти взяв на прокат - відомої німецької фірми: http://www.corratec.de/ - Як підемо, брате? - спокійно спитав його другий. - Найнадійніше йти за зорями та небесними світилами, спускатись уздовж перестуджених річищ та прямувати за пташиними тінями, що летять крізь туманні перевали. Але на всяк випадок я купив атлас автомобільних доріг.