Зареєстрований: Tue Oct 16 2007, 05:44PM Повідомлень:: 370
За три роки організовани нами подорожей встигли багато обїздити Закарпаття, Карпати, Поділля, Полісся, Надніпрянщину, Причорноморя, а от Донбас якось оминули своєю увагою. А там, звісно є купа всього цікавого і красивого!
Отож, пропоную такий маршрут (орієнтовні дати - 4-5 грудня)
З Києва їдем у п'ятницю потягом №88 ("молодая гвардия") (з Києва о 16.20, в Святогірську в 5.00 ранку), Субота. Відвідаємо Святогірську лавру, поммилуємось видом на крейдяні гори і вигини сіверського Донцю. Їдемо 40 км в Словянськ. На електричці №6281(зі СЛОВ'ЯНСЬКА о 12:52, на ст. ДРУЖКІВКА о 14.00) Дивимось скамянілий ліс на околиці села. На ночівлю їдемо в Білокузьминівку, ночуємо на березі ставку з мальовничим видом на крейдяні скелі.
Неділя. Зранку милуємось Крейдяними скелями. Переїзд в Артемівськ. закупка шампанськог оу фірмовому магазині славнозвісного заводу переїзд в Соледар екскурсія в соляні печери.
В неділю о16.16 808 потягом їдемо в Харків, де пересідаємо на потяг 63О і в понеділок о 7.13 ранку ми в Києві. Загальна дистанція - 100 км, дороги переважно асфальтовані
Святі гори — назва крейдяних виступів на правому боці Сіверського Дінця (за 32 км від м. Слов'янська Донецької області). Печери у крейдяних виступах над Сіверським Дінцем були заселені ченцями-пустинниками. Близько 1624 року тут засновано Святогірський Успенський монастир. За деякими даними, ченці почали оселятися на С. Г. наприкін. 11 ст. До кін. 17 ст Святогірський монастир не мав жодних наземних споруд. Головна споруда цього часу — Успенський собор, побудований за проектом петербурзького архітектора О.Горностаєва. 53-метрову кубовидну споруду вінчали п'ять позолочених куполів з хрестами. Успенський собор залишався головним храмом монастиря до його закриття в 1922. За радянської впади на базі монастиря організовано Будинок відпочинку. У 1980 уряд України оголосив архітектурний комплекс Святогірського монастиря Державним історико-архітектурним заповідником. У 1992 Свято-Успенський чоловічий монастир відновив свою діяльність.
"Дружківка - старожитнє запорізьке поселення. За однією з легенд засновником міста був козак Дружко, який заснував на території Олексієво-Дружківки, козацький пост приблизно у першій половині сімнадцятого століття. В старину там стояв пікет запорізького козацтва. Після переселення запоріжців в Олешки й після Прутського походу 1711 року, коли ця місцевість відійшла під турецько-татарську владу, в Дружківці сиділо декілька пристарілих запоріжців-характерників. В 1768 і 1769 рр. запоріжці дружно відстояли й захистили свою Дружківку від усіх нападів і наскоків агарянських (тобто татарських)." Скам'янілі дерева були знайдені неподалік від Олексієво-Дружківки в 1973 р. під час розробки піщаного кар'єру. На поверхні видни скам'янілих стовбурів. Їм, приблизно, по 160-250 мільйонів років. У світі скам'янілі дерева на поверхні землі є біля Дружківки; в штаті Аризона (Petrified Forest National Park) і в штаті Вашингтон (Ginkgo/Wanapum State Park), США; на острові Лесбос, Греція (Petrified Forest of Lesvos).
Поблизу села Білокузьминівка Костянтинівського району на тлі блакитного неба чітко вимальовується крейдяна гора. Її східний край круто обривається біло-сірими скелями. І чим ближче підходиш до них, тим величніше їх вид: вони піднімаються над невеликою степової річкою на висоту більше 25 метрів, біля самого підніжжя величезних стін утворилося кілька великих і маленьких печер. Окремо на східній околиці оголення піднімається гора Меч, зачаровуючи своєю неповторною красою. Скелі й оголення крейди зовсім позбавлені рослинності, хоча й від цього не стають менш привабливими А на осипах рослинність з'являється. Зустрічаються тут головним чином сухолюбівие рослини. На краю осипу - лугова рослинність: жовтці, конюшина, герань лугова. Майже біля самих вершин крейдяних скель в глибоких ущелинах і нішах звили гнізда стрижі. Крейдяні скелі - результат відкладень останнього періоду мезозойської ери. Проходило формування крейди в чистих теплих морських водах з різних дрібних організмів з вапняним скелетом. Серед крейдяного щебеню зустрічається дуже багато кременю. На околиці Білокузьминівка археологами виявлена стоянка первісної людини і майстерня з обробки кременю.
Артемівськ(до 1924 року Бахмут) — великий центр видобування кам'яної солі. Перший острог(дерев'яний замок) на р. Бахмут було збудовано слобідськими козаками з дозволу московського уряду в 1703 р., а перший його опис складено в 1704 р. З 70-х рр. XIX ст. в околицях Бахмута починають розробляти поклади кам'яної солі, а пізніше — вогнетривкої глини і гіпсу. Артемівський завод шампанських вин — найбільше в Східній Євпропі підприємство з виробництва шампанського класичним пляшковим способом. Історія виробництва почалася в середині XVIII сторіччя — коли заповзятливий німець прусського походження Е. П. Фарке підписав договір з міською общиною Бахмута (стара назва Артемовська), згідно з яким брав на себе зобов'язання провести в місті водопровід і відремонтувати шляхи взамін на довгострокову оренду території з гіпсовими покладами. Умови в підземних штольнях як не можна краще підходили для цього: постійна, незалежно від пори року, температура (13-14° С), сприятлива вологість повітря (85-90 %), величезна територія (26 га). Крім того, на вибір місця для виробництва ігристого, вплинув і той факт, що гіпсові штольні Артемівського заводу шампанських вин за умовами абсолютно ідентичні заводам відомих французьких виробників провінції Шампань долини Луари.
Соледар (до 1991 року — Карло-Лібкнехтівськ) - місце, де видобувають знайому кожному сіль в кілограмових біло-блакитних пачка. Серед соленосних регіонів особливе місце посідає південно-східна частина Донбасу, де на місці мілководої затоки древнього Пермського моря близько 250 років тому утворилися величезні поклади кам'яної солі. Історики свідчать про те, що ще до нашої ери люди могли отримувати цей життєво важливий мінерал шляхом випаровування його з солоної ропи Торських та Бахмутських озер, розташованих на місці розвіданого згодом Артемівського родовища кам'яної солі. Але лише у XVI столітті видобуток виварювальної солі на Донбасі став регулярним. З розвитком соляного виробництва нерозривно пов'язана історія усього Донбасу. Виробництво виварювальної солі вимагали все більше дрів, що привело до знищення навколишніх лісів. Потрібний був новий енергоносій, яким і став виявлений близько 300 років тому в Донецькому краю кам'яне вугілля. Його використовували перш за все для збільшення виробництва солі, а вже згодом - для розвитку металургії таі інших індустріальних потреб. Під час екскурсії є змога спуститися на глибину 300 метрів у справжню соляну шахту для того, щоб побачити скарби Соледара: музей, діючу підземну церкву, соляні скульптури, самородний кристал солі розміром з людський зріст. Ці визначні пам'ятки дозволили Соледару потрапити в книгу рекордів Гіннеса. На базі підприємства діє санаторій «Соляна симфонія», в одній з виробок проводяться концерти симфонічної музики.
Терикон (фр. Terri — відвал породи, фр. Conique — конічний) — штучна конусоподібна насип порожньої породи, витягнутої при підземній розробці покладів вугілля та інших корисних копалин. Насипи трапляються не лише конусоподібні. Все залежить від способу утворення. Якщо опустити термінологію, то конусоподібні насипаються вагонеткою, яку тросом чи рейками доправляють нагору, через це шляху для комфортного сходження на подібний різновид териконів не існує. Другий варіант – це насипання терикону машинами. Відповідно маємо закручену за спіраллю стежку для рухів самоскидів (самосвалів) з породою. В Донецькій області нараховується 641 терікон (1257 в усьому Донбасі), що займають площу у 5000 га або ж 0,2% від загальної площі області. Перші донецькі штучні гори з’явилися тут ще до революції. За різними джерелами їх чи то 68 чи 125.
- Як підемо, брате? - спокійно спитав його другий. - Найнадійніше йти за зорями та небесними світилами, спускатись уздовж перестуджених річищ та прямувати за пташиними тінями, що летять крізь туманні перевали. Але на всяк випадок я купив атлас автомобільних доріг.
Зареєстрований: Sat May 16 2009, 07:38PM Повідомлень:: 11
Андрій, а ти не можеш на Опук (на Великдень) для атрибутики один вел вкинути, а то Юля з Ялти вагається, що без велів Дамо їй на плечі - хай носить! Хочу вам свіжачок підсадити ))) "Жизнь - как вождение велосипеда. Чтобы сохранить равновесие, ты должен двигаться." (А.Эйнштейн)
Зареєстрований: Tue Oct 16 2007, 05:44PM Повідомлень:: 370
ciclista написав(ла) ...
Андрій, а ти не можеш на Опук (на Великдень) для атрибутики один вел вкинути, а то Юля з Ялти вагається, що без велів Дамо їй на плечі - хай носить!
можу:)
ciclista написав(ла) ...
Хочу вам свіжачок підсадити )))
з дитиною хочеш? ми тож з малою їдемо - Як підемо, брате? - спокійно спитав його другий. - Найнадійніше йти за зорями та небесними світилами, спускатись уздовж перестуджених річищ та прямувати за пташиними тінями, що летять крізь туманні перевали. Але на всяк випадок я купив атлас автомобільних доріг.
Зареєстрований: Sat May 16 2009, 07:38PM Повідомлень:: 11
Взагалі то, я малу збиралася на дідуся лишити... Хоча, можливо б, ризикнула... але не хочу можливими хниканнями заважати відпочинку інших... хоча боюся, що якщо дідусь спробує ці 3 дні, то на Іорданію його потім не вмовлю Тоді в потязі потрібно, мабуть, брати купе, щоб вночі не заважати... подумаю... але взагалі то, мені хочеться самій відпочити і виспатися пару ночей в наметі))) Під "свіжачком" я мала на увазі своїх кумів - вони вже згодні... вони теж не з Києва... підтягую до вас різні куточки України... так що нас 3-4 дорослих точно їде на Опук... А у вас немає на прокат слінга, чи чогось такого, щоб на руках не носити? А взагалі, вона в мене дуже спокійна, якщо на руках носити... і думаю, нікому крім мене дискомфорту не створюватиме... "Жизнь - как вождение велосипеда. Чтобы сохранить равновесие, ты должен двигаться." (А.Эйнштейн)
Зареєстрований: Tue Oct 16 2007, 05:44PM Повідомлень:: 370
ciclista написав(ла) ...
Взагалі то, я малу збиралася на дідуся лишити... Хоча, можливо б, ризикнула... але не хочу можливими хниканнями заважати відпочинку інших... А взагалі, вона в мене дуже спокійна, якщо на руках носити... і думаю, нікому крім мене дискомфорту не створюватиме...
ти мама, тобі вирішувати. я не проти. тут бус привезе мало не на місце стоянки, і забара звідти-ж, можеш брати.
ciclista написав(ла) ...
нас 3-4 дорослих точно їде на Опук...
так квитків небагато лишилось, так що визначатись бажано вже зараз.
ciclista написав(ла) ...
А у вас немає на прокат слінга, чи чогось такого, щоб на руках не носити?
Аліна дасть тобі слінг
- Як підемо, брате? - спокійно спитав його другий. - Найнадійніше йти за зорями та небесними світилами, спускатись уздовж перестуджених річищ та прямувати за пташиними тінями, що летять крізь туманні перевали. Але на всяк випадок я купив атлас автомобільних доріг.
Зареєстрований: Sat May 16 2009, 07:38PM Повідомлень:: 11
За малу ще подумаю добре... на неї ж пока не потрібно квитка... Юля вже дала відповідь. Вона теж їде. Але їй теж квиток не потрібен. Вона ж у Джанкої підсяде (можливо зі своїм малим - йому 10 років. Стовідсотково з Києва нас їде 2 дорослих (я і моя кума). Можливо, кума теж захоче взяти свого малого (йому 7-8 років) Сьогодні запитаю ще в кума, щоб визначилися... "Жизнь - как вождение велосипеда. Чтобы сохранить равновесие, ты должен двигаться." (А.Эйнштейн)
Зареєстрований: Tue Oct 16 2007, 05:44PM Повідомлень:: 370
ок ,тіко ми їдемо з Сімферополя їдемо, а не Джанкоя
[ Редагування Tue Mar 22 2011, 01:46PM ] - Як підемо, брате? - спокійно спитав його другий. - Найнадійніше йти за зорями та небесними світилами, спускатись уздовж перестуджених річищ та прямувати за пташиними тінями, що летять крізь туманні перевали. Але на всяк випадок я купив атлас автомобільних доріг.